Cookie й браузер

Що саме там лежить

Рівно один рядок із назвою ovelarix-zghoda і значенням «так» або «ні». Це ваша відповідь на нижню смужку, яка з'являється під час першого відвідування.

Формально це навіть не cookie, а запис у локальному сховищі браузера. Різниця практична: такий запис узагалі не надсилається на сервер із кожним запитом, тож ми його не бачимо й прочитати не можемо.

Для чого він потрібен

Щоб смужка не з'являлася щоразу, коли ви відкриваєте нову сторінку. Інших завдань у неї немає: вона нічого не рахує, нікого не впізнає й не пов'язує ваші відвідування між собою.

Чого тут не буває

• Рекламних і партнерських міток.
• Лічильників відвідувань і систем аналітики.
• Піксельних зображень і прихованих кадрів для стеження.
• Кнопок соціальних мереж, що збирають дані самим фактом присутності.
• Будь-яких сторонніх скриптів, окрім бібліотеки оформлення й гарнітур.

Як стерти цей рядок

У налаштуваннях браузера знайдіть розділ даних сайтів, відшукайте ovelarix.com і видаліть збережені дані. Після цього смужка з'явиться знову, ніби ви тут уперше.

Так само працює режим приватного перегляду: у ньому запис зникає, щойно ви закриєте вікно.

Якщо ви обрали «Не треба»

Нічого не зміниться. Усі сторінки відкриються так само повно, бо жодна частина читальні не залежить від цього запису. Ми збережемо саму вашу відповідь — щоб не питати вдруге.

Якщо локальне сховище вимкнено зовсім, смужка просто з'являтиметься щоразу. Це не помилка й не заважає читати.

Що підвантажується ззовні

Шрифти ми під'єднуємо із зовнішньої бібліотеки гарнітур, а розмітку зроблено за допомогою бібліотеки оформлення, яка теж завантажується ззовні. Їхні постачальники бачать технічні дані з'єднання, але до нас ці відомості не доходять.

На сторінці «Лист» є вбудована мапа — окремий кадр стороннього сервісу, який може класти власні записи за власними правилами. На інших сторінках мапи немає.

Кілька пристроїв і строк життя

Запис живе окремо в кожному браузері й на кожному пристрої. Відповівши смужці на телефоні, ви побачите її знову на ноутбуці — і це нормально.

Строку давності ми не встановлюємо: записові нема що «протермінувати», бо він не містить нічого, крім одного слова. Він лежить доти, доки ви самі його не стерли.